Як ті тумани стеляться під зорями .
Ховаючи від нас нічних богів .
Панують там боги нашими долями .
І долями галактик і морів.
Сузір'я розставляючи по-своєму .
З туманностей перини створюють собі
Крокуючи по небосхилу зоряному ,
Світ вимальовують нічний десь вдалебі. 
І громовержець Зевс велично посміхається ,
Панує він серед богів .
І злиться коли він - уся Земля здригається .
Від гір високих аж до глибини морів .
Бо люди ,що богам не корються - 
Нема пощади їм .
А ті що за милість їхню борються -
Втішаються життям своїм .
І Мойри три ,в туманах заховаючись ,
Вирішують усього долі хід .
І там під зорями нічого не сховаючись ,
Продовжує усе свого життя похід .