Боюся думать про майбутнє те ,
Що так невпинно настає .
І так бува час хочу зупинить , проте -
Йти він ніколи не перестає .
Є миті ,що тривають вічно,
Бо я у серці своїм зберегла .
І час так посміхається цинічно :
- Чому ж ти їх не зупинила?
І у майбутнє я крокую з страхом,
Бо звикла жить одним лиш днем .
І маєш ти сьогодні голову під дахом ,
А завтра будеш бродити під дощем. 
Життя своє потрібно проживати ,
Свій час ти мусиш шанувать. 
І на майбутнє я не ражду забігати ,
Бо одному лиш Богу краще знать .