Ти пускаєш людину до себе всередину ,пригощаєш добротою разом із щирістю та довірою ,ти навіть дістаєш свій пиріг з любов'ю . Чекаєш від цієї людини не більшого ,тільки взаємності та трішки вдячності . А людина ця забуває твою гостиність і приносить тобі розчарування ,несправджені надії і багато смутку . Ти ,звісно, намагаєшся її прогнати далеко ,та слід цієї людини залишається і потрібно багато часу ,щоб позбавитись його . Це не важко коли ти знаєш що робити ,або маєш підтримку . Та навіть позбувшись цього " сліду " тебе заповнює страх ,який все псує . Страху не позбавитись його можна замінити тільки щастям . Та він крутиться і буває таки перемагає ,починається все по-новому . В такому випадку головне не наробити дурниць . Страх не повинен перемогти твоє щастя . Найголовніше знайти надію . Вона допоможе як ніхто . Саме надію , а не наївність . Зрозумій ,що тобі потрібно . Тоді і запрошуй нову людину до себе всередину. Але в цьому випадку раджу заручитись обережністю ,яка інколи просто рятує . А головне продовжуй жити далі ,сьогоднішнім днем . З ким би не був . Хто б у тебе не оселився ,головне жити і радіти ,навіть самому . А всі неприємності сприймати як подарунки долі ,які роблять тебе сильнішим ,досвідченішим . Це і називається життя : складне ,заплутане і незрозуміле , - але воно твоє . Ти вирішуєш кого пускати до нього , ти страждаєш ж від своїх помилок , ти ж обираєш яким чином стати щасливим .