Як хочеться багато розказати ,
Що коється у мене на душі .
Як хочу інколи кричати ,
Коли знаходжуся я в тишині.
Як хочу інколи забути 
Минуле ,що давно вже загуло .
Як хочеться хоч інколи відчути 
Ту зиму ,що дощами залило .
Мені збагнути долю не підсильно ,
Всім заправляє лиш вона .
У неї не буває все стабільно .
Яка ж буває інколи чудна.
І так мені буває сумно .
Так інколи буває жаль .
Як хочеш ,щоб було тобі усе підсудно ,
Щоб збулись мрії всіх моїх бажань .
Та вірю я ,
І вірить кожна хай людина - 
Не марною моєю є надія ,
Щоб доля і мені щось добре учудила .