Що ж таке довіра ?

Геніальна поетеса Ліна Костенко написала :
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки. 
Людині бійся душу ошукать, 
бо в цьому схибиш – то уже навіки. 
Запам’ятайте ці слова назавжди . Нехай вони повторяються у вашій голові постійно . Тому що людська довіра це річ надзвичайно нестабільна . Хоча б тому , що її складно завоювати ,але дуже легко втратити . Та для початку потрібно розібратися що ж в собі криє поняття «довіра» . Все просто . Це таке почуття до людини . Довіра це коли ти можеш почувати себе з іншим , як самим собою .І хто перший спадає на думку ? Важко . Розумію . Бо по-правді ми не довіряємось нікому на 100% . На мою думку ,це тому що у нас спрацьовує інстинкт самозбереження . Коли ви повністю розкриваєтесь ,то показуєте свої слабкі та сильні сторони . І ваш організм відчуваючи це одразу - «замикає вам рот» , навіть до близьких . Також, довіра буває різною : до друга , до коханого , до рідних , до,навіть, консультанта в магазині . Ми довіряємо свої секрети , плани ,думки ,душу іншим . Судячи по собі ,і по власному спостереженню , ми відкриваємося десь на відсотків сімдесят близькій людині , на п’ядесят друзям , і лиш на десять знайомим ,або незнайомцям . Що ж ми довіряємо кожному з цих людей ? Рідним майже усе . Та ,зауважте ,не усе .Є такі моменти  ,що хочеш залишити тільки у своїй душі .  Своїм друзям розповідаємо свої проблеми ,секрети ,переживання і так далі. Та уже є більше моментів , яких не хочеться розповідати . Хоча для мене близькі друзі стають рідними . Коханим ми довіряємо усю свою душу . І це найбільш ризиковано . Це вже говорять «як пощастить» . Так , погоджуюсь ,звучить не надто романтично . Хочеться зустріти таку одну людину ,якій ти повністю довіришся ,будеш знати ,що у безпеці і тобі не доведеться розчаровуватись . Це буває рідко . Питання довіри у кохані – дуже  важливе . Воно ,фактично , на ній і побудоване . Тому , намагайтеся бути максимально відвертими з тими кого любиш , не морочіть їм голови . До таких речей потрібно підходти серйозно . Людські почуття це не іграшка , запам’ятайте ! Та ще й пам’ятайте , що кохана людина завжди зрозуміє і підтримає . А що ж ми довіряємо знайомим ,або ж і взагалі незнайомцям ? За моїми спостереженнями , людям важко відкритися для когось малознайомого . В більшості ми даємо лиш загальну інформацію про себе . Тобто , довіряємо іншим – чим  захоплююсь ,свої смаки в музиці і так далі . 
З цього випливає цілком логічне запитання : а для чого нам довірятися ? Для чого ризикувати? По-перше , розкриваючись ,ми допускаємо до себе людей . Тобто довіряємо , щоб не бути самотніми . Самотність нас губить , робить слабкими і беззахисними . Впускаючи людей у свій світ , ви немов приймаєте гостей у своєму домі , довіряючи їм свій дім .  А по-друге ,через неможливість справитись із собою самотужки . Завжди є таке бажання виговоритись . Навіть ,погодьтеся , стає легше після цього на душі . Я вважаю це «ліками для душі» , звісно коли довіритись «правильній» людині . А «правильну» людину кожен з нас обирає собі сам .
А що робити ,коли ти втрачаєш довіру близької або навіть і майже незнайомої тобі людини , або ж сам розчаровуєшся ? По правді кажучи це дуже неприємно і боляче . І в такій ситуації дуже тяжко бути об’єктивним . В серці лише крається почуття недовіри ні до кого . Багато-хто втрачають довірю до всіх і всього . Та особисто я людина , що «дає другі шанси» . Правда не усім . Мені якось так легко зрозуміти людей ,виправдати вчинок . Та у нашому світі – це велика дурість .  Адже, він побудований на злі і брехні . Але тоді виникає нове запитання : чому ми не можемо всі стати добрими і побудувати світ на цьому добрі? А тому що люди втрачають довіру ,це викликає негативні емоції . Як бачимо все взаємопов’язане .І ми – це та рушійна сила що може зламати цю систему .
В цілому довіра це широке та складне поняття . Кожен розуміє її по-різному .І скільки є людей на планеті Земля , стільки ж є трактувань цього поняття .

Отож , довіряйте ,та не «ошукуйте душ» - і ,певно , тоді зможете стати по-справжньому щасливими .