Хай ростуть квіти з снігу
Такого білого й холодного
Й не помітити бігу
Тіла мойого голодного.

Хай ростуть квіти - щастя закоханих діти
Із заметеної чорної землі
Ці найкращі і солодкі квіти
Як символ щасливої долі.

Квіти кохання зимою ростуть,
Які восени посадили
Весною і літом цвітуть
Любов'ю їх безмежною зростили.

І їм не страшні холоди
І сонце пекуче і бурі ,
Бо справжня і щира любов назавжди
Сяє світом яскравої зорі .

Я згадую ранковий той вокзал
На годиннику 6:30
Дрібний дощ заліплює окуляри
А вогке холодне повітр'я пробирається крізь курточку
Засліплює ліхтар потяга,
Який щойно прибув
Сонце ще тільки тільки прокидається
Вокзал
Я люблю його
Люблю шум потягів
Мені подобається голос з рупура
Який об'являє мій потяг
"...Прибуває на 6 колію ..."
Я з нетерпінням чекаю
Який прекрасний вокзал зранку
Та я сідаю у потяг і рухаюсь до іншого
Я там зустріла моє щастя

З'їдає руки злий мороз

А душу любов гріє
І в серці закипає кров
Воно ніби дуріє
І Новий Рік ,ти як завжди ,
Одною зустрічаєш
Та вже щаслива ,вже без своєї самоти
Бо в серці ти кохання маєш
Воно розпалює вогонь в тобі
І гріє в холоди
І хоч від тебе вдалебі
Кохання всеодно з тобою всюди
І теплий светр
І така звична чашка гарячої кави
Не зігріє тебе ні на метр
Ні холоду , ні смутку не позбавить